Слуга Божий о. Павло Смоліковський CR

Слуга Божий о. Павло Смоликовський CR (1849–1926)

Отець Павло Смоликовський народився 4 лютого 1849 року в Твері (Росія) в побожній та патріотичній сім’ї офіцера інженерних військ царської армії. Середню освіту здобув у Варшаві, де в 1866 році вступив до духовної семінарії, адже, як сам визнавав, «покликання було таким сильним, що я ніколи в цьому не сумнівався». Через рік він поїхав до Риму, де, захопившись згромадженням Воскресенців, вступив до його лав. Він завершив навчання, здобувши ступінь доктора богослов’я, і 15 квітня 1873 року прийняв священичі свячення у східному обряді. Його наставниками були співзасновники Згромадження – видатні священики Петро Семененко та Ієронім Кайсевич. Від них він перейняв дух Пасхальної духовності – вмирання для гріха і воскресіння до нового життя.

Душпастирська праця

Свою священницьку діяльність о. Павло розпочав у Болгарії, в Адріанополі, де протягом восьми років (1874–1882) служив серед уніатів. Там він проявив свій педагогічний талант. У 1882 році переїхав до Львова, де разом із видатним священиком Валеріаном Калінкою допомагав створювати виховну систему Згромадження, засновану на довірі та відповідальності. Він запровадив нововведення – учнівське самоврядування. Основою цієї системи була безумовна Божа любов.Після дев’яти років у Львові о. Павло повернувся до Риму, де понад 20 років (з перервами) був ректором Польського Колегіуму, заснованого Воскресенцями у 1866 році для підготовки священиків для поневоленої Польщі. Таким чином він став вихователем багатьох видатних душпастирів, у тому числі й блаженних. У 1895–1905 роках був генералом Згромадження. Він багато працював для духовного зростання співбратів.

Останні роки та спадщина

Останні роки свого життя провів у Кракові як майстер новіціату. Він не лише виконував важливі обов’язки у своїй спільноті, а й був консультантом двох конгрегацій Апостольської Столиці. Його праця та покірне служіння Церкві були свідченням його глибокого духовного життя. Окрім того, він був видатним інтелектуалом – теологом, філософом, істориком. Отець Павло залишив по собі 237 творів різними мовами. Він проводив реколекції, лекції для священиків, семінаристів, черниць і католицької інтелігенції, а також підтримував бідних і особливо семінаристів. Його шанували за мудрість, культуру та людяність.

Відхід до вічності

Отець Павло помер у славі святості 11 вересня 1926 року в Кракові. Його похорон очолили його вихованці – архієпископ Кракова Адам С. Сапіга та архієпископ вірмен Йозеф Теодорович. Кардинал Сапіга писав: «Я втратив дуже багато, бо це був справжній друг… зразок священика і монаха». Його поховали на Раковицькому кладовищі, але після початку процесу беатифікації в 1967 році його останки перенесли до притвору церкви Воскресіння Господнього на вулиці Лобзовській у Кракові. У грудні 2017 року папа Франциск оголосив декрет про героїчність його чеснот.

Приклад для наслідування

Чесний Слуга Божий о. Павло Смоликовський є прикладом смиренної та витривалої праці для розпізнання та виконання Божої волі. Він називав себе «рабом обов’язку» та навчав, що «порядок рятує». До нього можна звертатися з проханнями про посередництво у труднощах, у християнському вихованні дітей і молоді, а також просити за святість і мудрість священиків.